Зачекай, зачекай! — Д. Гресько

Що ж ви робите браття?
За що ви вбиваєте тих,
Хто такої ж надії та волі?
Схаменіться, люде!
Не треба більше крові!


Ми народилися в цій країні,
Нащо ж браття рвемо її?
Нащо?
Бо хтось забажав тої війни,
Комусь не вдосталь буття.
За що ,брати, вмираємо?
Не за краще життя!
Хто вчора братом звався-
Сьогодні нам країну розбиває.
Навіщо вбивають молодих
Той хто тільки жити починає?
Для «когось» наше життя
Нічого не варте.
«Але чому ж вбили сина»-
Запитає мати.
Бо він пішов за країну
Боротися допоки живий.
Чекали в надії його.
Але повернувся
Холодний та німий.
Зачекай, зачекай брате!
Це, мабуть, доля така-
Пилюку від кулі глотати.
Зачекай, зачекай мене!
Не можуть очі дивитися на
Смерть дитини,
Що встала на порятунок
України та родини.
Зачекай, зачекай рідна!
Я витоптав твої шляхи,
Ти мене по-іншому навчила.
Я не можу просто дивитися!
Прийшла та година!
Зачекай, зачекай Україно!
Просто вбивають в серці.
Рвуть на частини.
Злітають і падають
Зорі та хлопчини.
В очах їхніх жах знайшов.
Бачу братів убивають.
Не треба чекати!
Час прийшов!
Герої не вмирають!
Зачекай, зачекай мати!

Деніс Гресько

Добавить комментарий