Українська революція — М. Сиверин

Без имени-2

 

 

Зима стала не булою, — чорна

З кольорових червона лиш кров
Жовто-синій – засмалено-чорний.
Я спитаю: «Де ваша любов?

 

Де та єдність всієї країни?

Де співучий, квітучий народ?
Заспіває лиш гімн України,

Й хто до бою, хто молиться знов.

І вже син піде знову на батька,
Там безщадно побили дітей,
Тут злочинців «народних» багато,
Що саджають за мрію людей.

Вже не людяність, вже не мораль,
Хто про поступки думає тут?
Хочемо мати щасливим наш край,
Та понесли на ложах ще труп.

Убивати, палити людей,
Що з того 21-го століття?
Ніби розквіт нано-ідей,
Але людяність більше не квітне!

Куча болю, сльози матерів,
Жінки склонились над чоловіками,

Гроби з червоно-чорних кольорів,
Блакитно-жовті в них там покривала.

Коли серце країни в чорнім диму,
Що відчуваєш ти тепер?
Якщо болить душа, то ти людина,
Як байдуже тобі то ти вже вмер!

М. Сиверин

Добавить комментарий