Щастя… — Д. Сміт

Кожного дня ми закохуємось у нових людей. Зустрічаючись ввечері, ми вже бачимо не тих, кого зранку цілували на прощання. Зовнішні фактори, що оточували нас на протязі дня, змінюють наші погляди, думки, не зважаючи на твердість життєвих позицій і принципи.
І може таке бути, що з дому ти виходив зовсім без настрою, цілий день намагався відволіктись, а ввечері, сидячи в кав’ярні, вбиваючи час за кавою і інтернетом, зустрів друга. Друг тобі сказав: «Знаєш, зовсім недавно я зрозумів щось просте, але дуже важливе!

Ми завжди питаємо себе, у чому щастя? Шукаємо його, коли насправді шукати не треба. Насправді щастя не в тому, щоб мати «супернаворочений гаджет», і не в тому, коли купа фанаток вішаються тобі на шию. Щастя не в тому, щоб, приходячи додому, знову і знову залипати у новий фільм, не в тому, щоб … 
Щастя — це коли, прокидаючись, перше, що ти бачиш — її сонну посмішку, обіймаєш тепленький стан, готуєш каву на двох. Щастя — це коли прийшов додому, відкриваєш двері ключем, а вона, почувши це, вже підбігла на поріг і чекає. Ти заходиш, а вона стоїть така маленька, мила, з радісними очима… І ти розумієш, що дійсно щасливий, по-справжньому!»
Друг залишив тебе в роздумах і пішов, пішов далі бути щасливим. А ти сидиш зі швидкісним інтернетом, вже холодною кавою, і розумієш, що саме справжнього щастя, про яке тільки що почув, тобі і не вистачає!
Ти біжиш додому, знаючи, що тебе чекають, купуєш коробку її улюбленого печива, відкриваєш двері… а на порозі нікого. Знімаєш шузи, осінню куртку, заходиш до кухні, на столі вже чекає вечеря, смачно пахне. Але нікого. Йдеш в іншу кімнату, а вона сидить на підлозі, на м’якому килимі, щось читає, піднімає голову…: «Привіт.»
Твій світ перевертається! Бо саме зараз ти зрозумів, що кохаєш її більше всього! Але чому лише ледве чутне «привіт»?
Раніше все було так, як описував тобі друг, вона й справді чекала, вона справді завжди з радістю обіймала тебе одразу з порогу. Просто своїм виснажливим виглядом, купою справ, що займали весь вечір, ти вбив бажання хотіти тебе бачити, проводити з тобою час.
Ти кидаєш усе, підбігаєш до неї, підіймаєш з підлоги і міцно-міцно, так як давно вже не було, обіймаєш! Вона здивована. Ти огортаєш її своєю любов’ю. Ви разом вечеряєте, готуєте чай і ти дістаєш коробку печива. Вона посміхається… дивиться тобі в очі… ти посміхаєшся.
А наостанок ви лягаєте в обіймах на м’яке ліжко і засинаєте.
Вона знову в тебе закохалась! Вже нового, з новими думками. 

Даша Сміт

Добавить комментарий