Як запам’ятовуються люди? — В. Муковоз

Як запам’ятовуються люди?
Не очима, голосом чи фото… Особлива людина запам’ятається віршем. Який можна написати після сотні власних обіцянок, не брати олівця до рук. Чи ж просто сидячи на кухні, й слухати улюблену й теплу лірику, та при цьому нотувати емоції.


Слово буде пусте, якщо не матиме своєї емоції. Теплої чи гіркої… зі смаком молока, чи ароматом піонів…
Схожих людей завжди об’єднує Небо.
Можна пити однаковий чай, слухати улюбленну музику, й однакові робити замітки олівцем, навпроти віршів. Потім банально обмінятись лайками, повідомленнями. Але при цьому зовсім не повідомити номер телефону — це вже є щось особисте, й будено-рідкісне.
А далі зробити спільні обіцянками. Спланувати маленькі плани на майбутнє. В яких обов’язково буде перетинаюча зустріч очей, молитва, та не зручна хвилина тиші, після якої хтось почне стрімко говорити, затинаючі слова… І прокинутись від вітстані. Яка не пролягає в сотнях кілометрів шоссе, а існує в серці. Живе в правому передсерді, й великим колом кровообігу розносить та нагадує про це тілу. А потім надходить до мозку, прихопивши з собой логіку та ціни на квиток, стереотипи, складенні десяткими років та легким розумінням реальності. І лишається лиш одна єдина думка, що ж об’єднує різних людей?
Відповідь на яку лежить, не в маленькому вітділі передсерді, а насичує все серце й життя. Ісус.

Віра Муковоз

Добавить комментарий