Козацькому роду нема переводу! — Д. Гресько

Без имени-2

Вулицю повільно заносить снігом, ноги провалюються у володіння білого простирадла, яке спадає з важкого неба – настають тяжкі часи похолодання.  Похолодання, у супроводі червоних носів та розрум’янених щічок, вгризається у незахищені руки та посинівші від холоду пальці ніг. Лютий ворог стоїть зовсім поряд. Моя домівка трясеться від поштовху того міста, яке зігнало своїх синів та дочок у край, де єдине слово гріє сильніше, аніж вогнище. Україна. Тримається ще небо, встигають утримуватися на вітру й густі сльози зими – сніжинки. 

Одна падає на чорне. Чому воно чорне? Тому що води, на жаль, не вистачає всім і доводиться оборонятися від лихих поглядів розлучників. Розлучників рідних, губителів душ та людоловів.  Чоловік сидить на кам’яній плиті  і по щокам течуть сльози.

Одна падає на чорне, інша затримується на сивій бороді. Плачуть сини й дочки. Вони не почуті.  Вони стоять, а позаду них падають дерева від того натиску самогубців, що вірили всім, тільки не серцю, якому дав перший поштовх Бог, а зростила Україна. Чоловік сидить на кам’яній плиті,  слів, які висічені нестерпним болем, майже не видно. Тільки одне добре розпізнається на холодному камінні.

Одне слово — «син». Скільки тих синів, що залишають свої мрії на холоді у самотньому степу. Ще вчора я виходив туди й вдивлявся в обрій. Бачив річки, бачив дерева, на яких паслися бджоли. А зараз річка одна.  Річка,  витекла з джерела зради і суцільної брехні, річка страждань та сліз. Річка вірних синів – річка червоного жалю.

Одне слово, якому не місце тут з іншими словами – «зрада».  Не багато ми втратили того, від чого вас так роздирає. Вас просто катує заздрість, що ми отримали прощення та шанс на нове життя. Життя залишиться незмінним — зміняться тільки погляди та надії. Вони й стануть рушійною силою. Вибачте! Стали рушійною силою нашого народу. 

І щоб там не казали ті, хто втекли від того рідного горнятка, на якому народилися батьки й діти; ті, хто так вдало відсижується у себе в інших державах та намагається тюкнути в бік України. Запам’ятайте , люди, які, я маю надію, найдуть істину та все ж таки зрозуміють, що немає нічого дорожчого за Батьківщину, яку тобі подарував Бог.  Запам’ятайте!

Козацькому роду нема переводу!

Денис Гресько

Добавить комментарий